Нове в розділі

Корекційно-розвивальна програма для дітей із затримкою психічного розвитку

Любов ПОЛУДЕНЬ,

практичний психолог спеціальної ЗОШ №1 Кіровоградської міської ради

Інформацію взято із газети «Дефектолог», листопад 11(35) 2009

Працюючи у спеціалізованому нав­чальному закладі з дітьми, які мають обмежені психофізичні можливості, практичний психолог займається діагнос­тичною, корекційною, консультативною ро­ботою, що має свої особливості. Ця робота спрямовується на виправлення, послаблення недоліків психофізичного розвитку розумово відсталих учнів. Корекційна робота в основ­ному базується на формуванні в учнів нових пізнавальних можливостей. Система занять організована на поєднанні наочного образу, слова та практичних дій, а також сприяє роз­витку сприймання та сенсорних можливос­тей наочно-образного мислення, довільної уваги та пам'яті.

Для підвищення ефективності психолого- педагогічної і соціальної реабілітації учнів із ЗПР необхідні комплексні диференційовані медичні реабілітаційні заходи із застосуван­ням медикаментозної терапії, психотера­пії, використанням нетрадиційних методів Підвищення опірності організму, загарту­вання, індивідуалізації фізичного вихован­ня, раціоналізації режимів і умов навчання, що сприятиме корекції не тільки нервово- психічного, а й соматичного здоров'я цієї категорії учнів.

Для досягнення мети необхідно розв'я­зати такі завдання:

  1. Аналізуючи цілісну систему формуван­ня вікової динаміки адаптивної поведінки імбецилів, виділити аспекти, що найактивніше проявляються в їхній реальній життєдіяль­ності, зокрема у процесі міжособистісної взаємодії у групі та практично-побутовій діяльності, а також обґрунтувати комплекс характерологічних особливостей дітей даної категорії, акцентуючи увагу на найбільш мобільних і дієздатних психологічних та ін­телектуальних особливостях.
  2. Диференціювати дітей зі складними інтелектуальними вадами за рівнем сформованості у них адаптивної поведінки.
  3. Виявити характер впливу емоційно збагачених виховних ситуацій на форму­вання адаптивної поведінки глибоко розу­мово відсталих дітей в умовах спеціального закладу.
  4. Визначити психолого-педагогічні умови формування адаптивної поведінки глибоко розумово відсталих дітей, що реалізуються через створення комплексу спеціальних емо­ційно збагачених ситуацій.

Підвищенню результативності процесу формування адаптивної поведінки імбецилів допоможе вивчення дитини — практична основа для розробки індивідуальної корекційної програми розвитку, до якої входять два важливих взаємопов'язаних напрямки: по-перше, організаційні форми допомоги батькам; по-друге, корекційно-виховна ро­бота з дитиною.

Загальна мета корекційно-розвивальної роботи — сприяння розвиткові дитини, створення умов для реалізації його внут­рішнього потенціалу, допомога в подолан­ні і компенсації відхилень, що заважають його розвиткові. Досягти цієї мети можливо лише в тому випадку, якщо корекційно-розвивальна робота відбувається з урахуванням вікових особливостей дітей і особливостей, пов'язаних із характером порушення онто­генезу.

Корекційні впливи слід організовувати так, щоб вони відповідали основним лініям розвитку в конкретний віковий період, базу­валися на властивих цьому вікові особливос­тях і досягненнях. По-перше, корекція має бути спрямована на виправлення і дорозвинення, а також компенсацію тих психічних процесів і новоутворень, що почали формува­тися в попередньому віковому періоді та які є основою для розвитку в наступному періоді. По-друге, корекційно-розвивальна робота має створювати умови для ефективного формування тих психічних функцій, що особ­ливо інтенсивно розвиваються в поточний період дитинства. По-третє, корекційно-роз­вивальна робота має сприяти формуванню передумов для благополучного розвитку на наступному віковому етапі. По-четверте, корекційно-розвивальна робота має бути спрямована на гармонізацію особистісного розвитку дитини на конкретному віковому етапі.

Рівні реалізації корекційно-розвивапьної роботи:

  1. Психофізіологічний, що показує сформованість компонентів, які складають внут­рішню, фізіологічну і психофізіологічну основу всіх систем суб'єкта, який розвива­ється.
  2. Індивідуально-психологічний, виз­начальний розвиток основних психологіч­них систем (пізнавальної, емоційної тощо) суб'єкта.
  3. Особистісний, що виражає специфіч­ні особливості власне суб'єкта як цілісної системи, його відмінність від аналогічних суб'єктів, які знаходяться на даному етапі розвитку.
  4. Мікрогруповий, що показує особливості взаємодії суб'єкта, який розвивається, з ін­шими суб'єктами та їхніми об'єднаннями.
  5. Соціальний, визначальної форми взає­модії суб'єкта з більш широкими соціальни­ми об'єднаннями і суспільством у цілому.

Для дітей із ЗПР треба детально розпла­новувати рекреаційне заняття. Для таких дітей характерним є те, що в більшості з них можуть переважати процеси збудження нер­вової системи над процесами гальмування. Як наслідок того — надмірна рухливість, часте переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Такі діти перебувають у постійному русі. Вони поверхово сприйма­ють навколишній світ, не слухають пояснень, а одразу переходять до дій. Дехто взагалі не слухає пояснень. Або спостерігається інша картина, коли діти повільні, не сприймають пояснень чи навіть демонстрування їх.

Окрім того, діти навчаються у школі, де переважно ведуть сидячий спосіб життя, і можуть ділитися своїми емоціями лише на коротких перервах чи на уроках фізкуль­тури, на яких удосталь погаласувати чи по­сміятися їм не дозволять, позаяк існує нав­чальний план і його треба виконувати.

Для таких дітей корекційні заняття є важ­ливим фактором розрядки і вираження емо­цій. Так само, як і для дітей із синдромом Дауна, на корекційних заняттях із дітьми із ЗПР треба використовувати безпечний і цікавий інвентар. Інструктор для них Має неодмінно стати авторитетом, бо інакше вони не слухатимуть ніяких пояснень чи вказівок із вашого боку.

Для таких дітей необов'язково використо­вувати саму казку, хоча це залежить від віку. Якщо молодший шкільний вік, то можна використовувати асоціації з казками, а якщо діти старші — треба конкретизувати завдан­ня і наближати його до завдань, які ви давали б дітям із нормальним психічним розвитком. Головне в дітей із ЗПР — сформувати навич­ки, необхідні для їхнього віку. Так, граючи у гру, можна спочатку ввести одне правило, потім два, і навіть три, але треба пильнувати за правильністю виконання гри (тобто за до­триманням правил).

На початку заняття добре давати ігри на запам'ятовування імен одне одного чи на запам'ятовування назв предметів, потім ігри з перебуванням у грі та вибуванням із неї, естафети з найпростішими навичками во­лодіння м'ячем чи палицями тощо, а напри­кінці — обов'язково ігри на увагу чи такі,, що можуть емоційно врівноважити дітей.

Якщо ви використовуєте ігри командні, не треба виділяти ні особистих перемог, ні командних, краще завжди створювати атмосферу успіху всіх або нікого. Якщо, для прикладу, ви даєте перетягувати канат для двох команд і бачите, що одна з команд явно сильніша, — поміняйте в команді гравців на гравців протилежної команди. Це дасть змогу дітям не насміхатися одне з одного і не хизуватися своїми перемога­ми, які вони помітять, бо грають і за ту, і за іншу команду.

Для дітей із ЗРП важливо створювати позитивну та радісну атмосферу на занятті, не бавитися в ігри довше 5 хвилин, не вико­ристовувати довгих пояснень, краще показа­ти — це швидше і зрозуміліше. Не треба доз­воляти брати інвентар без дозволу, важливо *

пильнувати за порядком, аби діти прибирали і правильно складали інвентар, що водночас привчає їх до організованості.

Слід максимально залучати всіх дітей До ігор, навіть тих, які не виявляють бажання брати безпосередню участь у грі, треба робити помічником чи вболівальником, але не зали­шати без уваги, бо деколи своїм протестом вони виказують брак уваги до себе.

Учні з тяжкими розумовими вадами най­частіше мають значно порушені й обмежені можливості руху. Трапляється так, що вони не відчувають потреби спонтанного руху.

Уже в материнській утробі дитина ви­конує доцільні рухи (ссе великий палець, обертається, б'є ногами, вимахує руками) і завдяки тому накопичує перші сенсомотор- ні навички. Частина учнів з тяжкими вадами теж має такі навички, оскільки ушкодження центральної нервової системи настало лише в останні місяці вагітності, перед самими пологами або значно пізніше. У дородовий період і в новонародженого почуття дотику, рівноваги і глибокого чуття (пропріоцепції) є активне, а їхня взаємодія — підстава для правильного психорухового розвитку. Від­чуття руху стає початком розвитку усвідом­лення себе, свого я. Воно дає змогу також виділити себе з оточення.

Рух сприяє загальному посиленню акти­вації, а отже, й емоцій, готовності до контак­тів, і для деяких осіб із тяжкими розумовими вадами є майже єдиним джерелом радості. У багатьох випадках після рухового «розігрі­вання» дитина готова до зосередження на «розумових завданнях». Розвиток дитини з ушкодженою центральною нервовою сис­темою порушений. Чуттєво-руховий досвід викликає неправильне відчуття власного тіла і неправильні рухи, а тому виникає неправильне сприйняття самого себе. Тож для учнів із тяжкими розумовими вадами обов'язковим є ретельне планування рухових занять.

Передумови організації корекційних за­нять:

  • комфортна атмосфера — передбачу­вані для занять ігри мають бути безпечні, зрозумілі для них, розширювати обсяг руху, мінімалізувати патологічні реакції;
  • спеціальне облаштування оточення — безпечна основа знаряддя, що дає можливість виконувати різноманітні рухи (прибрати не­безпечні предмети, якщо, наприклад, гім­настичне спорядження неможливо прибрати із залу, відсунути його в куток і прикрити матами тощо);
  • продовжити час заняття або вкоротити його, якщо в тому виникає необхідність;
  • заняття мають бути привабливі для дітей — заохочувати дітей докладати зусиль (у тому можуть допомогти: музика, застосу­вання кольорових предметів, що видають звуки, заохочувальний контакт із дорослими або іншими дітьми);
  • залучення до занять учнів з іншими можливостями — руховими та розумовими;
  • в відчуття спроможності (мінімальними зусиллями можна досягти максимального ефекту);
  • отримання нових, невідомих досі вражень)

Часто ми навіть не усвідомлюємо факт, що звичайні обертання, кидання, штовхання можуть дати невідомі досі відчуття і тому ста­ти надзвичайним переживанням для дитини з тяжкими розумовими вадами.

Користь від корекційних занять:

  • відчуття руху всіх видів;
  • виявлення оптимальної кількості всіх збудників, які стимулюють почуття (особли­во почуття дотику, рівноваги, пропріорецеп- ції);
  • набування нових чуттєво-рухових на­вичок;
  • задоволення потреби контакту з іншою особою, з однолітками у групі;
  • відчуття себе в ролі виконавця;
  • пробудження потреби спонтанного й усвідомленого руху;
  • радість (більшість учнів із тяжкими розумовими вадами не мали нагоди відчути радості руху).

Про значення руху треба пам'ятати під час усіх занять із дітьми, які мають тяжкі розу­мові вади. Ці здібності є необхідними в усіх щоденних процесах: рухаємося, аби змінити позу на зручнішу, дістати якийсь предмет, переміститися, самостійно їсти чи вмитися тощо. Навчання руху допоможе таким дітям стати самостійнішими і незалежними.

Психологічна корекція — це дія, спрямо­вана на певні психологічні структури з ме­тою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування дитини. Це обґрунтована дія на внутрішній світ людини, за якої пси­холог має справу з конкретними проявами бажань, переживань, пізнавальних процесів і дій дитини. При визначенні основної мети і завдань психологічних корекцій важливо пам'ятати положення Л. Виготського про створення зони найближчого розвитку осо­бистості і діяльності дитини як основний зміст корекційної роботи. Психологічна корекція покликана вирішувати завдання профілактики.

Пеихокорекційна та розвивальна програ­ма для дітей із ЗПР була розроблена за ре­зультатами нашого експериментального до­слідження, під час якого ми зробили виснов­ки, що психокорекція має проводитися ще до вступу дітей до школи.

Мета: формування прийомів розумової діяльності у дітей старшого дошкільного віку із ЗПР.

Завдання: формування і розвиток розу­мових здібностей, тренування пам'яті і мислення, уваги; вдосконалення сприйняття простору.

Методика проведення ігротерапїі

Ігротерапія застосовується не тільки з корекційною метою, а й із профілактичною та психогігієнічною. Розрізняють дві форми ігротерапїі: індивідуальну і групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді гру­пова терапія більш корисна, ніж індивідуаль­на. В ігротерапії застосовують різний ігровий матеріал: ігри в «сім'ю», ігри з маріонетка­ми, будівельні, ігри-вправи.

Ігри та вправи, спрямовані на розвиток уваги

У дітей із ЗПР особливо страждає довільна увага, коли потрібна цілеспрямована діяль­ність. Ці діти швидко відволікаються, увага у них нестійка. Знижена і здатність до 'її роз­поділу між різними видами діяльності. Вони не можуть робити одночасно дві справи. Зву­жений обсяг уваги переключається з одного виду діяльності на інший.

У завданнях, які ми пропонуємо, форму­вання уваги відбувається в одних випадках при різних видах сприйняття (зоровому, слухово­му, дотиковому), а в інших — на рівні розумо­вих операцій, уявлень, процесів пам'яті.

Хто більше побачить?

Запропонувати дітям уважно розгляну­ти картинку і перелічити, що вони бачать на ній.

Знайдіть помилку

У цієї гри багато варіантів, які пропону­ються відповідно до класу:

  1. знайти фігуру, яку поклали не на своє місце. Викладається декілька видів карток, підібраних за певними геометричними фігу­рами, проте серед трикутників лежить квад­рат, між ромбами — прямокутник тощо;
  2. сказати, що неправильно. Пропонують кілька думок, частина з яких — алогічні.

Прочитати пропозиції і знайти помилкові думки. (Наприклад: заєць уміє літати; взимку холодно; на сосні виросли червоні яб­лука; у собаки народилися телята тощо.)

Фігури

Зображені фігури 3—4 видів (трикутник, коло, квадрат, ромб). Усього 5—10 рядів по 10 фігур у кожному ряді. Фігури в ряду розташовані довільно. Потрібно:

  1. розкласти фігури, як показано на зразку;
  2. розставити значки тільки у квадратах і трикутниках;
  3. поставити значки в ромбах і підкресли­ти всі квадрати.

Предмети

Дається таблиця з предметами 5—10 рядів по 8 у кожному.

Предмети розташовані довільно. Пот­рібно:

  1. викреслити всі гриби;
  2. викреслити всі м'ячики;
  3. викреслити всі ялинки червоним олів­цем, а м'ячики — синім;

4. викреслити всі м'ячики і підкреслити ялинки.

Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття простору

Сприйняття — складніший процес, ніж відчуття. Це цілісне віддзеркалення об'єктів і явищ навколишнього світу. Воно пов'язане з мовою, мисленням, пам'яттю, уявленнями, а також особливостями особистості.

Сприйняття дітей із ЗПР характери­зується порушенням вибірковості, ціліс­ності, узагальненості. У них утворюються лише найпростіші, а не головні зв'язки між об'єктами, тому їм важко осягнути значення сприйманого. У таких дітей звужений обсяг сприйняття, що ускладнює їм орієнтування в малознайомих місцях. Перелічені дефекти сприйняття негативно позначаються на ус­пішності навчання (не дотримуються ліній рядка, виникають труднощі при написан­ні елементів літер, у поскладовому читанні, в розташуванні предметів у просторі тощо). Для вдосконалення сприйняття слід вико­ристовувати корисні заняття з малювання, ліплення, конструювання, спортивні ігри та фізичні вправи.

Відгадай і намалюй

  1. На дотик відгадати фігури, що знахо­дяться в мішечку (пласкі, з картону або фа­нери), назвати їх, а потім намалювати.
  2. Розкладають геометричні фігурки, од­накові з тими, що лежать у мішечку. Ви по- назуєте будь-яку фігуру і просите дістати з мішечка таку ж.

З яких фігур?

  1. Пригадати і назвати предмети, схожі на коло, квадрат, прямокутник трикутник.
  2. Закінчити малюнок із заданих фігур.

Виклади фігури з паличок

Спочатку дають дітям зразок, а потім за­бирають, щоб відтворити фігури по пам'яті.

Яка рука?

Потрібно:

  1. визначити, якою рукою дівчинка три­ває прапорець;
  2. в якій руці хлопчик тримає кулю;
  3. на якій нозі стоїть дівчинка;
  4. якою рукою хлопчик тримає ручку.

Що де знаходиться?

Потрібно назвати, що зображено в сере­дині, що в лівому верхньому кутку тощо.

Твій шлях

Потрібно розказати, як ти йдеш до крам­ниці і що де знаходиться (праворуч, ліворуч, позаду, попереду тощо).

Уважно слухай і намалюй

Психолог називає геометричні фігури із вказівкою їхнього місця на аркуші. Діти ма­ють замалювати їх на вказаному місці згід­но з інструкцією (вгорі ліворуч трикутник, праворуч від нього квадрат, у центрі коло тощо).

Лабіринт

  1. Допомогти зайчику знайти дорогу.
  2. Якою дорогою діти йдуть до школи?

Домалюй предмети

Попросити дітей назвати, а потім дома­лювати предмети, зображені на малюнках. Можна заштрихувати або розфарбувати їх.

Упізнай, що зображено

Перед дитиною лежать картинки, на яких знайомі зображення дано не повністю. По­просити дітей подумати і сказати, що вони впізнали, кому належать ті чи інші елементи зображення.

Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття часу

Сприйняття часу особливо складно даєть­ся дітям із ЗПР. Тривалість, швидкість, пос­лідовність явищ усвідомлюються ними зі значними зусиллями. В іграх і вправах доб­ре закріплювати уявлення про добу (ранок, день, вечір, ніч), дні тижня, місяці, ввести у словник понять тимчасові слова-поняття: раніше, пізніше, спочатку, потім, до, після.

Розклади по порядку

Покласти таблички з відповідними слова­ми і попросити дітей розташувати їх у поряд­ку зростання часу.

Розв'яжи задачу

Василько гостював у селі тиждень і п'ять днів. Скільки всього днів він був у селі?

Котра година?

Використовуючи іграшковий годинник, попросити дітей визначити час на годинни­ку, а потім поставити стрілки за вказівками психолога.

До чого відноситься?

Узяти картинки із зображенням пори року і картинки із зображенням таких предметів: саней, лиж, човна тощо. Дитина має назвати предмет і підкласти до картинок із відповід­ною порою року.

Визначити час

На табличках написано: ніч, ранок, день, вечір; на картках зображені ситуації, що від­повідають певній частині доби. Пропонується дитині визначити, коли відбувається дія, зображена на картках, і підкласти їх до від­повідної таблиці.

Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття кольору

Для дітей із ЗПР характерна занижена колірна чутливість. Насилу засвоївши ос­новні насичені кольори (червоний, синій, жовтий, зелений), діти ще довго плутають їхні відтінки. Вони нерідко використовують колір, не відповідний забарвленню реаль­ного об'єкту (розфарбовують кішку в синій колір, огірок у червоний тощо), не розуміють, що колір може бути постійною ознакою того чи іншого предмета.

Добери відповідну пелюстку

Перед дитиною кладуть картку із зобра­женням декількох квіток (ромашка, волош­ка, мак, соняшник), у кожної з яких бракує однієї пелюстки. Вони додаються окремо. Запропонувати дитині знайти їхню квіточку з урахуванням кольору і форми.

Упізнай за кольором

Пропонуються смужки різного кольору. Потім показати контури предметів (листя, огірок, кавун, волошка, лимон тощо). Дитина має показати смужку відповідного кольору.

Чиї сукні висять?

На малюнку зображені дівчатка, в їхньому волоссі бантики різного кольору. На мотуз­ці висять сукні того ж кольору. Діти мають сказати, кому з дівчаток належить кожна сукня.

Знайди у вазі фрукти (за кольором)

  • Хто назве більше предметів?
  • Що буває червоним?
  • Що буває зеленим?
  • Що буває жовтим?

Ігри та вправи на розвиток мислення та мовленая

Для дітей із ЗПР найбільш складними є словесно-логічні операції, виконання яких протікає тільки в розумовій площині. Про­тягом багатьох років педагоги розвивають мислення учнів, піднімаючи його від най­доступніших наочних форм до абстрактних словесно-логічних понять.

Пропоновані нижче ігри і вправи сприя­ють не тільки активізації розумової та мов­ної діяльності, а й розвивають такі психічні процеси, як уявлення, пам'ять, уява, емоції, воля.

Виконуючи ці завдання, дитина має знай­ти схожість і відмінності у предметах і яви­щах, порівняти їх на основі виділених ознак, зробити узагальнення, висновок.

Завдання-головоломки

  1. Склади 2 квадрати із 7 паличок, 2 рівні трикутники із 9 паличок тощо.
  2. Візьми 9 паличок і склади квадрат і 4 трикутники.
  3. Дитина має уявити фігуру і здогадатися, як її складати.
  4. Прибери 2 палички, щоб залишився один прямокутник.
  5. Склади будиночок із 6 паличок, а потім переклади 2 палички, щоб вийшов прапо­рець.
  6. Прибери 3 палички, щоб залишилося З таких самих квадрата. Прибери 4 палич­ки, щоб залишилося 3 квадрата. Переклади 1 паличку і щоб будиночок був перевернутий в інший бік.
  7. Намалюй фігурку, яку потрібно.
  8. Увагу дітей слід привертати до відмінних
  9. ознак зображених предметів, до їхньої по­слідовності.
  10. Продовж числовий і літерний ряд. Викресли зайву фігурку, цифру.
  11. Гра «Розклади Фігури». Гра складаєть­ся із 24 карток (8x6 см) із зображенням геометричних фігур чотирьох видів, трьох кольорів (сині, червоні, зелені), великого і маленького розміру.

1-й варіант. Мовчки розкласти фігу­ри в купки: спочатку в 3 купки відповідно до форми, потім у 3 купки відповідно до ко­льору.

2-й варіант. Покласти на стіл будь-яку картку з фігурою, дитину попросити виклас­ти картку з фігурою, відмінною тільки од­нією ознакою. Наприклад: якщо маленьке червоне коло, то дитина має покласти велике червоне коло або маленький червоний квад­рат тощо.

  1. Назви одним словом. Лисиця, заєць, ведмідь, вовк — ... Сир, ковбаса, хліб, масло — ... Ліжко, стілець, диван, крісло — ... Шапка, спідниця, майка — ... Сосна, ялинка, верба, клен — ...
  2. Зоологічне лото (настільна гра на за­кріплення знань про тварин).
  3. Покажи, що не підходить (соснові ме­тодика «Четвертий зайвий»).
  4. На закріплення уміння узагальнювати (фрукти, овочі, посуд, меблі геометричні фігури тощо), пояснюючи при цьому, чому не підходить.
  5. Яке слово не підходить?
  6. На таблицях написані слова. Прочитати слова і назвати те, яке не підходить, і чому.
  7. Хто що любить?
  8. Набір карток із тваринами. Дібрати кож­ній тварині з іншого набору карток те, що ця тварина їсть.
  9. Кому що треба?
  10. Попросити дитину дібрати до карток із зображеннями знайомих ситуацій картки, де намальовані предмети, яких бракує.
  11. Відгадай загадку (знайти картинку- від гадку).
  12. Наприклад: без рук, без ніг, а ходить. Або дати текст загадок і попросити намалювати відгадки.
  13. Придумай загадку.
  14. Показати дітям предмети: м'яч, жабу, книгу, олівець тощо, потім попросити їх, виділивши характерні ознаки, придумати загадки.
  15. Склади з літер слова.
  16. Доповни слово.
  17. Встав у слова пропущені літери.
  18. Назви слово, яке починається з остан­ньої літери.
  19. Наприклад: сова — альбом — море — єнот... тощо. Для цієї мети дуже добре підій­де гра в міста, кольори тощо.
  20. Назви протилежні слова: тонкий —
  21. гострий — ... чистий — ... гучний — ... низький —... здоровий — ...
  22. Закінчи речення: Влітку тепло, а взимку... Птахи літають, а змії... Восени листя жовте, а влітку...
  23. Хто більше складе.
  24. Дати дитині наочні картинки, де потрібно підібрати риму до предметів: ліс — ніс; оку­ляри — товари; хустка — пелюстка тощо.
  25. Розкласти по порядку і скласти роз­повідь (3—4 картинки за сюжетними кар­тинками).
  26. Назвати, що неправильно (прості описові ситуації без складних смислових зв'язків).

Ігри та вправи на розвиток пам'яті

Пам'ять дітей із ЗПР можна значно поліп­шити за умови систематичної і цілеспрямо­ваної роботи. Не слід займатися механічним тренуванням пам'яті, заучувати непотрібне або малозрозуміле. Дитина має розуміти те, що їй пропонують запам'ятати. Найбільші можливості для навчання прийомів осмис­леного запам'ятовування дає класифікація. Наприклад, у процесі класифікації дитина створює групу «Взуття». Вибирає із запро­понованих картинок ті, на яких зображені туфлі, капці, чоботи, сандалії тощо. Називає їх і дає їм загальну назву — взуття. Через де­який час класифікація йде вже подумки.

Ігри, спрямовані на розвиток пам'яті, сприяють розвитку цілеспрямованого про­цесу запам'ятовування, розширенню обсягу пам'яті. Діти пізнають раціональні прийоми осмисленого запам'ятовування і пригаду­вання, вчаться встановлювати зв'язки між предметами.

Подивися!

Роздають 10 пар картинок, пов'язаних одна з однією за значенням. Треба розклас­ти картинки у два ряди, уважно розглянути і запам'ятати їх. Через 1 хв картинки правого ряду прибрати, а лівий — залишити без змін. Попросити дітей, дивлячись на картинки, що залишилися, назвати ті, які прибрали.

Що змінилося?

Пропонують картинку із зображенням З—4 знайомих предметів і просять їх назва­ти. Потім — картинку із 7—8 предметами, і дитина ма$ сказати, чи є серед них ті, які були на першій картинці.

Знайти показану фігуру серед 15 інших. Варіантів цієї гри може бути багато: з предме­тами, іграшками, геометричними фігурами, з кольоровими смужками тощо.

Слухай і повторюй

Простукати по столу певну кількість разів і попросити дитину відтворити почуте.

Назви слова, які запам'ятав

Дитині дають 5—10 картинок. Завдання: прочитати слова, які треба запам'ятати, і до кожного слова підібрати відповідну картин­ку, щоб вона допомогла, і запам'ятати це сло­во. Картинки: лисиця, книга, сир, машина «швидкої допомоги», мітла, їжак. Слова для запам'ятовування: їжа, навчання, зоопарк, хвороба, робота. Через 20—30 хв після того, як дитина відібрала картинки, запитати, які слова вона запам'ятала.

Завдання і вправи у кожній темі роз­міщені відповідно за ступенем зростання їхньої складності. У зв'язку з цим необхід­но дотримуватися певної послідовності при виконанні вправ та їх проведенні.

Отже, причиною неуспішності в навчаль­ній діяльності дітей із затримкою психічного розвитку є несформованість психічних функ­цій та недостатньо розвинена інтелектуальна й емоційно-вольова сфера.

У навчанні дітей із затримками психіч­ного розвитку важливо використовувати конкретні іграшки та матеріали, цікаві для малят; викладати інформацію та завдання невеликими частинами і часто повторювати їх; учити умінь та навичок, які вони зможуть часто використовувати у школі та за її межа­ми; мати на увазі, що розумово відсталі учні можуть потребувати допомоги в оволодінні вміннями, які інші діти опановують само­стійно, без спеціального навчання.

Особливу увагу слід приділяти переходу від навчання у школі до роботи. Слід вико­ристовувати всі можливості для налагоджен­ня самостійного життя таких людей, а також їхнього пристосування до роботи у звичайних конкурентних умовах.


Це може бути цікаво

Це може бути цікаво